Рекомендації

ВОЛИНСЬКА ОБЛАСНА ГРОМАДСЬКА РАДА

З ПИТАНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО І ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ

Рекомендації з питань викладання християнської етики в ЗОШ,

які були виголошені учасниками обласної науково- практичної конференції та засідання «круглого» столу 2011 року  

 Матеріали обговорені і затверджені

на засіданні  ради 29 березня 2012 р.

 Упорядник

Дмитро Корнелюк

  

Ковель

Центральна районна бібліотека

В кожній цивілізованій державі світу існує принаймні чотири суспільні інституції, які опікуються духовно-моральним здоров’ям дітей та молоді – це сім’я, школа, громада і Церква. І якщо одна з них знаходиться у кризовому стані, то інші беруть на себе відповідальність за духовно-моральне виховання дитини. В Україні усі ці виховні інституції знаходяться у кризовому стані.

Отже розворушити їх і всі українські патріотичні сили, скликати їх до конструктивної праці – головне завдання Волинської обласної громадської Ради з питань національного і духовно-морального відродження.

Пам’ятаймо! Уроки християнської етики не розглядаються як щось окремішне, а як складова частина національного виховання в цілому.

1) Рекомендувати освітянам районів і міст створити районні (міські) громадські ради з питань національного і духовного відродження.

До роботи в Радах залучити ініціативних вчителів християнської етики, працівників культури, засобів масової інформації, духовенство.

2) Спільно з громадськістю, духовенством, батьками домагатися від органів влади законодавчого врегулювання нормативно-правової бази викладання християнської етики в усіх освітніх закладах.

3) Домогтися переведення уроків християнської етики із варіативної в інваріативну складову, запровадження цього предмету в усіх класах ЗОШ, середніх і вищих навчальних закладах; наповнення духовним змістом весь навчально-виховний процес, забезпечення належного педагогічного й методичного супроводу викладення предмету «Основи християнської етики»

4) Сприяти створенню належних умов для співпраці світських установ з релігійними організаціями та духовними навчальними закладами всіх релігійних конфесій Волині.

5) Головною метою вивчення християнської етики має бути релігійно-моральне виховання, а не сухе засвоєння Святого Письма. Адже Закони Божі хоч і засвоєні розумом, але не пережиті душею – не можуть мати великої вартості. Без пристосування до життя ніяка релігійна ідея (правда) не може стати засадою високих етичних чеснот, внутрішнім поривом жити з правдою, творити добро, оберігати любов. Отож вчителю слід не лише вчити дітей (молодь) Слову Божому, але й виводити їх у сучасне життя, показуючи, що християнські чесноти, Заповіді Любові є основою життя, керівництвом до дії у повсякденному житті людини.

6) Весь навчально-виховний процес сучасної освіти має базуватись на християнській світоглядній науковій платформі, яка розглядає дитину як духовну істоту – творіння Боже, її талант як найдорожчий дар людини від Творця, а педагогічний процес як середовище в якому успішно розвивається талант дитини, особистість християнських цінностей, людина віри і добра.

7) Сьогодні в науці і освіті, як спадок радянського часу домінує матеріалістичний (атеїстичний) світогляд, де в основу покладено теорію Дарвіна «Походження видів…». Однак існує й інша теорія, якої дотримується Церква – креаційне вчення (Божественне створення світу). Отож вчителю поруч з викладанням еволюційного вчення слід запропонувати учням ще й альтернативне креаційне вчення.

Варто наголосити, що Дарвін не довів своєї теорії до висновку про походження людини від мавпи – за нього це зробили запопадливі послідовники. А сам вчений, як свідчать останні публікації, залишився християнином, молився до Бога-Творця і навіть виконував обов’язки диякона храму.

Важливо спільною громадою (вчителі, батьки, духовенство, творча інтелігенція, науковці) звернутись до Міністерства України з вимогою включити у шкільну програму викладання поруч з еволюційний також альтернативне креаційне вчення.

8) Викладати християнську етику в класах і аудиторіях мають кваліфіковані, компетентні, активні, віддані справі духовно-морального виховання вчителі та духовенство з педагогічною освітою.

З огляду на специфічність предмету слід мати на увазі, що вчитель християнської етики має бути для школярів живим прикладом і носієм високих етичних і моральних чеснот, сповідувати ті самі християнські цінності, які передає учням, відкрито говорити школярам про свою приналежність до певної конфесії, але не возвеличувати благодатності, благочестивості своєї Церкви.

9) Урок має носити міжконфесійний загальнохристиянський характер, тобто матеріал, який викладається, повинен бути прийнятним для дітей всіх конфесій. Якщо на уроці появилася ситуація, коли треба подати точку зору певної конфесії на те чи інше питання, то у цьому випадку має бути подана точка зору й інших конфесій на проблему, яка розглядається. Однак возвеличення однієї конфесії і приниження іншої – не допускається.

Важливо при викладанні християнської етики не обмежуватись чисто текстуальним ознайомленням з біблійним сюжетом чи євангельською подією за описом з посібником чи Біблії, а на їх основі вміти оцінити вчинки, події з точки зору етичної вартості, моральної правди, і ці цінності впроваджувати в життя дитини в сім’ї, класі, школі. Для цього слід насичувати урок краєзнавчим матеріалом, сміливо використовувати досвід класу, школи, села, міста, країни, світу. Цей матеріал має органічно вплітатись в канву уроку і подаватись учителем у світлі християнської науки.

10) Кожний урок християнської етики має відповідати індивідуально-психологічнми віковим особливостям учнів. Плануючи урок, добираючи матеріал, визначаючи форми та методи роботи, учитель має враховувати вік, рівень знань учнів з інших предметів, їх інтереси, глибину релігійності. Слід домагатися повної взаємної психологічної єдності між вчителем етики та учнями. Дотримуватись повної толерантності, виходячи із рівності всіх людей перед Творцем.

11) Мотивація навчання. Оцінювання знань.

Мотивація навчально-виховної діяльності учнів має здійснюватись за рахунок змісту уроку та майстерності вчителя. Сюди ж відноситься і оцінювання учнів. На рахунок цього є різні думки. Ми за оцінювання роботи учня на уроці. Не оцінювання праці учнів на уроках зменшує саму роль даного предмета в очах учнів і батьків. Тому учні мають оцінюватися з допомогою оціночних усних суджень вчителем, та поурочного балу за 12-ти бальною шкалою.

Звичайно, виставляючи оцінку за знання та активність учня на уроці, вчителю слід заглянути і в криницю його душевних чеснот, які він набув у процесі навчання. Тут має, в основному, звучати позитив, а слова вчителя бути благочестиві.

12) Вітання на уроці християнської етики.

Важливо, щоб тон навчання на уроці був благочестивим (побожним), щоб протягом усього уроку панувала атмосфера духовного настрою. Вже з першого уроку християнської етики слід запропонувати  учням замість традиційної вітальної фрази у класі «Добрий день» - християнське вітання «Слава Богу», відповідати – «Навіки слава» або «Слава навіки». Вимагати такого змісту вітання між собою в повсякденному житті не варто.

13) Молитва на уроці.

Великим атрибутом панування атмосфери духовного настрою є молитва. Але молитва у класі – не самоціль. Молитву вчитель запроваджує лише тоді, коли учні вже достатньо підготовлені до участі у ній.

Молитву не слід нав’язувати учням формально. На першому етапі виголошується молитва «Отче наш» (тільки українською мовою) хором, як на початку уроку так і в кінці. Пізніше можна використовувати й молитви: «Молитва перед навчанням», «Молитва після навчання», молитви щоденні.

14) Чи обов’язково вимагати від батьків заяву на дозвіл, щоб їх діти відвідувати уроки християнської етики?

Доки в наших школах предмет «Основи християнської етики» не є обов’язковим, такі заяви – доцільні. Можливий й інший варіант: пишуть заяву ті батьки, які не бажають, щоб їх діти відвідували уроки християнської моралі (орієнтуватись на більшість); є ще й право «мовчання» для батьків. В цьому випадку дитині пропонується відвідувати такі уроки.

Важливо батькам роз’яснити, що школа бере на себе лише міжконфесійне, загально-християнське просвітництво дітей і молоді, а чисто релігійна, конфесійна освіти (оцерковлення) залишається Церкві, недільним школам. Якщо батьки вважають, що викладач зазіхає на чиїсь переконання, то вони мають право забрати дитину з такого уроку, або, навіть зажадати заміну вчителя.

15) Якщо у школі викладається предмет «Основи християнської етики», то чи допустимо, щоб у стінах школи працювала ще й недільна школа?

Відповідь: такого «союзу» бути не може! Адже урок християнської етики в ЗОШ носить міжконфесійний, загальнохристиянський характер. 

16) Чи можна запрошувати духовенство на уроки християнської етики, масові заходи?

Відповідь: Можна, якщо зустріч матиме міжконфесійний, загальнохристиянський характер. Про такий захід слід повідомити дирекцію школи, учнів і батьків.

17) Чи можна проводити релігійні масові заходи у школі?

Відповідь: можна, якщо ці заходи носять міжконфесійний характер.

18) Чи можна проводити екскурсії дітей у храми різних конфесій?

Відповідь: можна лише за згодою батьків і дозволу дирекції школи.

19) Якою має бути атрибутика в класі-кабінеті християнської етики?

Відповідь: Якщо предмет «Основи християнської етики» викладається на міжконфесійному рівні, то атрибутика, релігійні символи мають бути загально-християнського змісту. Використання інформації, що пропагує одну конфесію і принижує інші – не допускається.

20) Важливо у кожній школі створити кутки духовності.

Примірна назва куточка:

- Пам’ятай, бережи, думай про це.

- Живи з правдою, твори добро, захищай любов.

Рекомендована тематика куточка:

1. Молитва Господь «Отче наш»

2. Десять Заповідей (книги «Уроки християнської моралі», стор. 33)

3. Треба завжди пам’ятати (там же, стор. 172)

4. Заповіді любові (книга «Основи християнської етики», стор. 34)

5. Сенс життя людини на Землі (там же, стор. 117)

6. Прощаймо один одному (книга «Духовне небо Волині», стор. 240)

7. Золоте правило («Основи християнської етики», стор. 148)

8. Любіть один одного (там же, стор. 47)

9. Не згубімо віри і мрії (там же, стор. 43)

10. Духовний заповіт Матері Терези (книга «Наша віра, наша правда», стор. 149)

Життя – це безодня невидимого, ввійди неї не боячись.

Життя – це твій щоденний обов’язок,виконай його.

Життя – це можливість, скористайся нею.

Життя – це любов, насолоджуйся  нею.

Життя – це краса, захоплюйся нею.

Життя – це багатство, не розгуби його. 

Життя – це виклик, прийми його.

Життя – це гра, стань гравцем.

Життя – це здобуток, бережи його.

Життя – це мрія, здійсни її.

Життя – це таємниця, пізнай її.

Життя – це долина смутку, подолай його.

Життя – це пісня, проспівай її до кінця.

Життя – це боротьба, стань борцем.

Життя – це вдача, знайди цю мить.

Життя  таке прекрасне  - не загуби його.

     

Зауважимо, що тематика, зміст і художнє оформлення є довільними і залежить від знань і творчості вчителя.

21) Доцільно у школі мати інформаційний куточок «Духовно-моральний занепад суспільства – шлях у безодню»

Можливі такі теми:

1. Пияцтво – «чума» сьогодення.

2. Наркоманія – смерть без старості.

3. СНІД – життя без майбутнього.

4. Шкільний деспотизм – гріх без прощення.

5. Нецензурна лексика – «пандемія» нашого суспільства.

Примітки: Ці матеріали вчитель добирає самостійно. Періодично така інформація друкується в газеті «Волинь-нова». Щоб бачити динаміку змін, важливо інформацію поновлювати щорічно.